Не секрет, що з розвитком побутової культури змінюється ставлення людини до особистого догляду за собою. Тут тісно переплітаються турбота про здоров’я та естетика – фізичне самопочуття та зовнішній вигляд. Гігієна ротової порожнини є найяскравішим прикладом такого симбіозу. Адже ми чистимо зуби і освіжаємо дихання не тільки щоб уникнути хвороб, а й заради гарної посмішки та почуття впевненості у суспільстві.
Людство загалом усвідомило важливість зубної гігієни відносно недавно. Аж до Нового часу зовсім не багато мали у своєму побуті зубні щітки та пасти. Хоча свідчення про використання прототипів цих засобів мають вік у кілька тисячоліть (наприклад, з Стародавнього Єгипту), практика повсюдного чищення зубів з’явилася лише наприкінці ХІХ століття. Раніше ж уявлення про нормальний стан зубів було засноване на безглуздих забобонах.
У католицькій Європі епохи Середньовіччя та Нового часу турбота про тілесну чистоту взагалі вважалася мало не гріховною. Навпаки, в пошані було наслідування «святих», які (за переказами) взагалі ніколи не милися. Блохи і воші, що жили на людському тілі, сприймалися милими божими створіннями, яких не варто ображати. Європейські палаци та замки навіть найзаможніших аристократів були позбавлені будь-якої подоби санвузлів, а продукти життєдіяльності найчастіше просто викидалися з нічних горщиків у вікна. На міських вулицях потреба справлялася по найближчих кутках. Жодної централізованої системи ліквідації відходів, не кажучи вже про каналізації, просто не існувало. Періодичні спалахи бубонної чуми та інших інфекцій були викликані навіть жахливою санітарною обстановкою.
Вважається, ніби такі відомі монархи, як Ізабелла Кастильська та Людовік XIV, приймали ванну лише кілька у житті. Набагато охайніші в ті часи араби свідчили, що під час дипломатичних аудієнцій ці правителі источали нестерпний сморід.
Що стосується білизни зубів, вона також не віталася. У Європі білі зуби вважалися ознакою бідності та недоїдання. А ось темні й зуби, що підгнили, навпаки говорили про шляхетність і достаток. У середньовічній Японії почесні пані підфарбовували зуби в чорний колір, щоб їх не було видно в посмішці, а верхом краси та миловидності вважалася їхня повна відсутність. Втім, серед знаті тих часів беззубість розвивалася природним шляхом до середнього віку.
Трохи краще були справи на Русі і в Скандинавії, де банні традиції зміцнилися здавна. Щоправда, повелося так не так заради гігієни, як через необхідність зігріватися в холодному кліматі. Коштів для чищення зубів також не було. Перші зубні щітки прийшли тільки в Новий час з більш освіченої Європи. Однак популярністю вони стали користуватися далеко не одразу. Деякі представники слов’янофільської традиції, відкидаючи максимум всього європейського, навіть стверджували, що зуби найкраще чистяться самою їжею – щітки не потрібні.
У XX столітті з розвитком медицини та охорони здоров’я ставлення до гігієни стало стрімко змінюватись. Кількість видів засобів догляду за ротовою порожниною давно обчислюється десятками, якщо не сотнями. Компанії-виробники мають багатомільярдні обороти. Змінилися і естетичні уявлення, внаслідок чого оздоровчі методики щільно зв’язалися з бьюті-індустрією, а напрям стоматології став одним із найдорожчих у медицині.